Анатолій Олійник
24 січня 2023 року в Полтаві попрощалися з Анатолієм Сергійовичем Олійником з Білоцерківської громади.
Анатолій народився 9 жовтня 1988 року в с. Рокита. Хлопчик рано залишився без матері – вона померла, коли йому було 4 роки. Він ріс кмітливим, активним, допитливим, мав неабиякий потяг до техніки, зокрема автомобілів. Після закінчення 11 класу Рокитянської середньої школи Анатолій продовжив навчання в Хорольській автошколі, щоб, як і батько, стати водієм.
Відтоді він практично не розлучався з кермом авто: був водієм під час строкової служби в Збройних Силах України, а по її закінченню повернувся в рідне село й працював водієм у СФГ «Явір». Однак недовго: переїхав у Полтаву, де працював у різних організаціях. Кілька останніх років був таксистом.
– Незадовго до початку широкомасштабного вторгнення рф в Україну Анатолій придбав для роботи новий автомобіль, але поїздити на ньому не встиг, – розповідає батько загиблого Сергій Іванович Олійник. – Наприкінці квітня 2022 року син, не дочекавшись повістки, добровільно з’явився до військкомату й пішов захищати Україну. Був водієм-санітаром 94-ї механізованої бригади.
Він рятував бійців, а сам не зміг урятуватися: 17 січня 2023 року загинув під Бахмутом. Я їздив на впізнання: осколок снаряду пройшов навиліт, це була раптова смерть. А вже за кілька днів військовий підрозділ, де служив син, вивели із зони бойових дій і перевели в безпечніше місце…
Усі, хто знав Анатолія Сергійовича Олійника, відгукуються про нього з неприхованим теплом. Він був гарним сином і батьком, надійним товаришем, справжнім патріотом України.
У чоловіка залишилися дружина й донька Вікторія. У Рокиті проживають батько Сергій Іванович і бабуся Марія Василівна. Щоб не хвилювати стареньку, рідні не повідомляли жінці, що Анатолій перебуває в зоні бойовихдій, тож смерть онука стала для неї подвійним ударом.
Анатолій Олійник пішов захищати рідну землю й свій народ і загинув на полі бою. Світла пам’ять про героя залишиться в наших серцях.
За інформацією з сайту Білоцерківської громади
