У Заводському дивилися театральну виставу в бомбосховищі
24 лютого росія розпочала широкомасштабне військове вторгнення в Україну, знищуючи мирне населення та влаштовуючи геноцид українців. До мирних планів українців своїми брудними чоботами увірвався окупант, який брязкає зброєю, забирає життя, розповідає нісенітниці про "порятунок", бомбить житлові будинки, обстрілює школи та лікарні, знищує налагоджену інфраструктуру.
Нам випала чудова можливість у цей скрутний час переглянути виставу Дмитра Ходаковського "ЗГАДАЙКА" від Театру Між Трьох Колон, який завітав до нашого міста. Це театр у війні,театр про війну. Про що ця вистава? Про цю жахливу війну, про відчуття, переживання, біль, страх, про сьогодення,про кожного з нас. Це експериментальна вистава. Мозаїка знайомих епізодів і тез, повних мотивації, українського гумору і сумління. Кожна історія – це стежка до перемоги і, найважливіше - її рецепт. Вистава щоб згадати, подумати, поплакати, посміятись і повірити в перемогу! Як не страшно це звучить,але ми по-тихеньку починаємо звикати до реалій сьогодення,до моторошної сирени,до комендантської години,до людей,які кидаючи свої домівки,речі, їдуть в глиб країни рятуючи себе і своїх дітей… Страшне слово ВІЙНА!Скільки складено віршів,пісень,знято фільмів,фото,написано театральних постанов для того,щоб ніщо і нікого не забути. Це жахіття, нажаль, торкнулося не тільки дорослих,а й дітей,вони в цей нелегкий час дуже швидко якось подорослішали. Не дивлячись на військовий стан в нашій країні, життя триває. Ми маємо жити, творчо розвиватись, навчатись та не зупинятись на досягнутому! Юні учасники театральної студії «Калейдоскоп мрій», з радістю і великим трепетом чекали прем’єру вистави,де змогли відчути на собі всі емоції і стати трішки ближчими до професійного театру, перейняти досвід. Сказати, що вистава чудова, це нічого не сказати!!! Театралізація варта уваги, оскільки після її перегляду є про що подумати і є над чим задуматись.
Дуже цікаво і символічно, що проходила вистава в бомбосховищі. Таке, як воно є. З облупленими стінами, холодом,поганим освітленням, старими плакатами та лункою акустикою. Просто неймовірно, як у маленькому темному приміщенні, з абсолютною відсутністю декорацій, завдяки постановці та грі акторів у голові вимальовується повна картинка. Вона вразила історією – життєвою і близькою – та акторами, котрі передали всі її тонкощі. Вистава на цьому й побудована – на голосових,світлових , дієвих перевтіленнях та емоційних переходах. Актори поруч із глядачами ,тому можна побачити і відчути всі емоції . Без електрики і музичного оформлення , присвічуючи ліхтариками,бо на війні їх немає,.. Сльози, біль, сміх крізь сльози, знову біль - це про цю виставу. Вона жива, бо кожен епізод - про нас, про війну, що від 24 лютого не відпускає. Одним словом – дуже круто. Дуже!
Враження мами однієї з учасниці нашої студії - Оксани Довгопол:
«В першу чергу дякую за запрошення та надану можливість доторкнутись до прекрасного. Не знаю чи звернула б я увагу ,та чи пішла б самостійно на цю виставу!? Навіть для мене це велике питання…Про відгуки, навіть не знаю.... почуття дуже змішані. Це точно круто, професійно, щось новеньке, за душу взяло думаю всіх, враження наскільки зашкалили, що описати важко. В черговий раз підтвердилася народна мудрість: краще зробити і пошкоджувати ,ніж не зробити і шкодувати. Ми дуже задоволені!Чекаємо нових зустрічей з цим театром,цими акторами, з їх новими шедеврами. Наступного разу хотілося б комедії».
З укриття виходиш із щемким і дуже теплим відчуттям. Бо вистава зачепила щось більше, ніж можна сказати. Бо посеред війни в тебе було трішечки дива. І хай там що – ми всі вийдемо з укриттів під мирне переможне небо! Неодмінно вийдемо!!
Кошти, зібрані з показів вистави, будуть передані військовим, які боронять нашу країну.
Ірина Михлик,
керівниця театральної студії «Калейдоскоп мрій» Заводського МБК№1
Фото автора
