Артур Стецик
Проживав у с.Вертелецьке Воскобійницького старостинського округу. На службі у Збройних Силах України з 2015 року. 26 лютого 2022 року призваний по мобілізації.
Мав медалі та бойові відзнаки. Був поранений.
Загинув стрілець-санітар 2 механiзованої роти 1 механiзованого батальйону 21 липня 2022 року поблизу с.Вершина Бахмутського району Донецької області. У 34 роки. Похований у с.Вертелецьке.
«Ми думали, він безсмертний», - кажуть побратими про Артура Стецика. Бо на війні вже давно, з 2015. Спочатку був мобілізований, потім двічі служив за контрактом. Мав медалі та бойові відзнаки. А ще – поранення і контузію. Недавні. Здавалося, досвідчений боєць, стільки всього пережито-перебачено, що на смерть покладено табу. Однак…
21 липня 2022 року його життя обірвалося. На одному з найтяжчих нині фронтів – Донецькому. У результаті танкового обстрілу ворога. У 34 роки.
Повернувся він додому востаннє. Додому – у рідне село Вертелецьке шишацької громади, у дорогий серцю край, де минули дитинство, юність, усе таке коротке життя. Де навчався, працював, був сином, братом, чоловіком, другом. Де залишиться таким навічно.
У цей самий день, 21 липня, вісім років тому, у бою з російським ворогом загинув земляк Артура – 21-річний танкіст з Носів Андрій Кулягін. Хай безсмертні душі Героїв зустрінуться на небесах…
А в нашій пам’яті захисники української землі будуть жити допоки ми у цьому світі є.
Джерело - сайт Шишацької громади
