Олександр Ружиленко

Дата: 18.07.2022 14:40
Кількість переглядів: 58

15 липня Шишаччина провела в останню путь свого захисника…

Дуже багато людей. Дуже багато квітів і сліз. На жаль, вони не повернуть його до життя. На жаль, вони не втішать рідних. Але ці проводи – з живим коридором, що стоїть на колінах – вони потрібні не полеглому. Не його родині. Вони потрібні нам усім. Це остання шана, яку ми можемо йому віддати. Це найменше і, на жаль, найбільше, що ми можемо у пам’ять про людину, яка жила поруч. Яка не збиралася вмирати. Але прийшла війна і забрала цю людину з життя. А ми живемо далі. Бо хтось це наше «далі» боронить своєю кров’ю.

Олександр Ружиленко аж зовсім не був схожий на військового. Він був майстер у своїй справі, далекій від військового вишколу. Він був людиною культури, музики, мистецтва, сучасних технологій. І поруч з цим, як і більшість чоловіків, був майстром у будівельній галузі. Але все його життя – це мир. Вся його робота і захоплення – це те, що наповнює цей світ мирним змістом.   

Однак прийшла війна. Повномасштабне вторгнення росії змусило залишити мирні професії і рідні домівки багатьох наших земляків. На жаль, когось з них – назавжди.

Сьогодні сотні шишачан провели в останню путь Олександра Ружиленка. Тут, у Шишаках, він народився і виріс. Тут здобував освіту і перші професійні навики. Був усезнаючим і всеуміючим профі у галузі телекомунікаційних технологій. Був бажаним гостем у багатьох домівках. Але найперше – був чоловіком, батьком, ще молодим дідусем, другом і просто світлою людиною, якою і залишиться у пам’яті всіх, хто його знав. Мабуть, таких найтяжче проводжати… Тих, хто любив пожартувати, хто був спокійним і веселим, безпечним і, здавалося, вічним... І хто зустрів цю війну віч-на-віч. Бо не міг інакше.


Джерело - сайт Шишацької селищної ради 


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора