Максим Зінченко
Народився Зінченко Максим 24 січня 1997 року в селі Яхники Лохвицького району Полтавської області. З 2003 по 2014 рік навчався у Яхниківській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Після закінчення 11 класів вступив до ДНЗ «Охтирський центр професійно-технічної освіти», де здобув спеціальність електрика. З грудня 2019 по червень 2021 року проходив строкову службу в ЗСУ.
Після повномасштабного ворожого вторгнення військ російської федерації у березні 2022 року був мобілізований до лав Збройних сил України. Під час військової служби займав посаду номера обслуги самохідної артилерійської гармати.
6 червня 2022 року біля населеного пункту Званівка Донецької області під час ворожого артилерійського обстрілу, який стався о 19:00 годині, мешканець села Яхники, солдат ЗСУ Максим Юрійович ЗІНЧЕНКО отримав несумісне з життям осколкове поранення.
Всі, хто знав Максима, пам’ятають його як доброзичливу, чесну і чуйну людину з веселою посмішкою на вустах. Він не боявся ніякої роботи, допомагав кожному, хто цього потребував. Умів бути щирим другом, хорошим однокласником. Йому б ще жити й радіти, адже в 25-ть життя тільки починається. Не судилося…
Ввечері 9 червня 2022 року односельчани зустрічали тіло загиблого живим коридором – на колінах зі свічками в руках.
10 червня 2022 року Максима Зінченка поховали на сільському кладовищі в селі Яхники. За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі Указом Президента України від №551/2022 від 2 серпня 2022 року солдата Зінченка Максима Юрійовича нагороджено орденом «За мужність ІІІ ступеня» (посмертно).
У загиблого залишилися мати та бабуся.
