Віталій Зінченко

Дата: 01.07.2022 14:08
Кількість переглядів: 74

 Кривава цьогорічна весна принесла чимало горя у Гоголівську громаду, щомісяця  забираючи у небуття кращих її синів – захисників України. З перших днів повномасштабного вторгнення на нашу землю рашистів у кожній хаті Устивиці моляться за односельців, котрі виборюють незалежність держави у самісінькому пеклі війни, особливо просили Всевишнього зберегти життя Віталія Зінченка та його славних незламних побратимів – кіборгів «Азовсталі».

Земляки хвилювалися, коли від воїна довго не було звістки родині, щиро, зі сльозами на очах, раділи тому, що Віталій обізвався до батьків. Молилися, вірили у можливості азовців, сподівалися на Божу допомогу і чекали. Чекали до 7 травня, допоки його батькам не повідомили про те, що 5 травня їх син, майор окремого загону спецпризначення полку «Азов» Віталій Віталійович Зінченко  загинув смертю Героя у бою на «Азовсталі». Тоді в селі закінчилась весна, світ став чорно-білим, а виплакані устивлянами сльози могли б утворити гірко-солоне море, як те далеке Азовське, біля якого ми втратили Воїна Добра, Світла і Правди, дорогого і незамінимого сина, брата, онука, племінника, вихованця, друга, однокласника, односельця, незабутнього нашого краянина- Героя.

Віталій Зінченко народився 13 лютого 1995 року в Устивиці. У 2012 році закінчив Устивицьку ЗОШ І-ІІІ ступенів, а наступного року здійснив  свою юначу мрію -  пішов на контрактну службу у внутрішні війська, яку проходив у військовій частині в Полтаві.  У 2015-му вступив  на навчання у Харківську академію Національної гвардії України, по закінченні якої був направлений на Львівщину, у Золочів, як викладач навчального центру Нацгвардії. Віталій марив військовою справою, постійно вдосконалював свою професійну майстерність, був військовим від Бога.

У вересні 2020 року Віталій Зінченко був переведений в окремий загін спецпризначення полку «Азов» в місто Маріуполь. У цей загін потрапити було дуже складно, до нього увійшла справжня еліта Української Армії, серед найкращих опинився і наш славний земляк.

У 2021 році з нагоди чергової річниці визволення Маріуполя Віталій Зінченко був нагороджений орденом «За безпеку народу», у червні цього ж року йому було присвоєно звання старшого лейтенанта. З перших днів повномасштабного вторнення військ рф в Україну наш Герой непорушно став на захист Маріуполя, 30 квітня 2022-го позачергово отримав звання майора. У той час «Азовсталь» була найгарячішою точкою нинішньої страшної війни. 5 травня у бою, помітивши ворожий танк, що виїхав на пряму позицію, Віталій накрив собою побратима, а сам отримав смертельне осколкове поранення.

В Устивицю чорна звістка прилетіла через два дні, принісши з собою нестерпний біль, сльози, розпач, а разом з ними  - гордість за сина, онука, брата, товариша та зміцнення почуття лютої ненависті до загарбників і великої віри у перемогу.

24 травня 2022 року Указом президента України № 367/2022 за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі майор Віталій Віталійович Зінченко був посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

13 червня 2022 року батькам полеглого Героя надійшло офіційне сповіщення про його загибель. Знову заболіли душі, защеміли серця у всіх, хто знав і шанував Віталія. Знову напливли світлі спогади про Світлу Людину


« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора