Миргородщина втратила на війні ще трьох захисників
27 квітня у селі Єрки Миргородської громади, попрощалися із Олександром Степаньком, 1988 року народження. Зі сльозами на очах, вся громада живим коридором і на колінах зустріла Воїна–Героя, життя якого обірвалося 16 квітня. Солдат Олександр Степанько служив гранатометником відділення роти батальйону військової частини А 4053. Разом з багатьма патріотами захищав українську землю від окупантів на Луганщині. 16 квітня вороги накрили градами Сєверодонецьк. Наш земляк загинув під час обстрілів, отримавши несумісне із життям поранення.
"Олександр був відкритою, товариською та активною молодою людиною. Після школи опанував мирну професію водія-тракториста у Миргородському професійно-технічному училищі №44. Строкову військову службу проходив в Національній гвардії України. Працював на Миргородському арматурному заводі і мріяв про щасливу долю, вірне кохання і втілення життєвих планів. На початку війни, 9 березня 2022 року Олександр Степанько став до лав Збройних Сил України. Як справжній чоловік, він без вагань пішов захищати свій дім, батьків, сестер і рідну Батьківщину. Схиляємо у пошані голови перед світлою пам’яттю Українського Захисника, гідного сина нашого незламного народу. Розділяємо горе і непоправний біль батьків та схиляємо голову в глибокій скорботі. Нехай опіка Всевишнього полегшить гіркоту втрати найдорожчої для вас людини, а слова підтримки допоможуть перенести родинне горе,"- сказав у траурній промові секретар Миргородської міської ради Олександр Гуржій.
Під Харковом під час ворожих обстрілів «Градами» загинув військовослужбовець ЗСУ з села Токарі Лохвицької громади ТИЩЕНКО Володимир Анатолійович, повідомляють на сайті Лохвицької міської ради.
Призваний до лав Збройних сил України 2 квітня 2022 року, 16 квітня Володимир зустрів на передовій своє 25-річчя…
Коротка і героїчна доля воїна захисника, який разом з побратимами боронив Україну, свою рідну землю і кожного з нас від окупантів, убивць, котрі хочуть нав’язати ненависний українцям «русскій мір». Натомість війна, жорстока і нещадна, забирає молодий цвіт нашої нації.
Завжди зібраним, щирим, відвертим з однолітками і дорослими – таким запам’ятають Володимира Тищенка односельці. У рідному селі він закінчив місцеву школу, потім навчався в ПТУ м. Заводське за фахом зварювальника. Строкову службу проходив спочатку у навчальному центрі «Десна» Чернігівської області, потім у місті Одеса.
Повернувшись у рідне село Токарі, Володимир був ініціатором багатьох хороших справ. Завжди на позитиві сам і заряджав ним оточуючих. Мав багато друзів. Любив вірші, пісню і танець. Любив людей і його любили всі.
25 квітня внаслідок обстрілу противника на Харківському напрямку загинув солдат 27-ї реактивної артилерійської бригади імені кошового отамана Петра Калнишевського Олександр Куриленко. Олександр Вікторович – житель Петрівсько-Роменської громади. Йому було 44 роки. На війні Олександр Куриленко був від 10 березня, коли його мобілізували. У чоловіка залишилися дружина, донька та син, пишуть на сайті.
Важко знайти слова співчуття рідним відважних воїнів, яких ми втрачаємо у цій війні. Ми ніколи не пробачимо смерть воїнів, наших героїв, які загинули, захищаючи незалежність, суверенітет та територіальну цілісність своєї Батьківщини.
Слава Україні! Смерть ворогам!
