До Дня працівників ракетно-космічної галузі України - про винахідника ракет з Лютеньки Олександра Засядька
12 квітня у світі відзначають День космонавтики.
А чи знали ви, що відомий науковець Олександр Засядько, який відкрив дорогу у космос, наш земляк? Якщо ні, дізнайтеся більше про відомого лютеньчанина, винахідника ракет.
За основу цього матеріалу редакція часопису Гадяч.City взяла матеріали земляків Засядька — лютеньчан Івана Хлопка та місцевого краєзнавця Івана Чайки.
Факт 1. Родич Калнишевського
Олександр Засядько народився у містечку Лютенька Гадяцького повіту на Полтавщині 7(20) листопада 1779 року. Його діди і прадіди були лютеньськими сотниками Гадяцького полку та священниками, а прапрадід Яків Засядько – Лубенським полковником. Батько Дмитро Данилович Засядько був головним гармашем Запорізької Січі, родичем останнього кошового отамана Петра Калнишевського.
Факт 2. Потрапив до Петебургу у 10 років
Батько Олександра Засядька Дмитро Засядько був головним гармашем Запорозької Січі. Ймовірно, саме професія батька вплинула на подальше захоплення ракетами Олександра. У серпні 1790 року він відправив двох своїх синів – 12-річного Данила і 10-річного Олександра – до інженерного кадетського корпусу у Петербурзі. Хлопці почали службу в 10-му батальйоні Олександра Суворова на Херсонщині.
Факт 3. Брав участь у російсько-турецькій війні.
П'ятнадцять років у безперервних боях О.Д.Засядько командував артилерійськими підрозділами. Почавши турецьку кампанію у чині капітана, офіцер закінчив її підполковником, жодного разу не залишаючи поля бою. Засядько в складі спеціального загону зі своїми артилеристами переправився через Дунай, щоб не дозволити іншим турецьким гарнізонам прийти на допомогу, стрімко атакував їх. При облозі фортець куля прошила коліно лівої ноги, але він залишався при бригаді – воїни переносили його на руках, щоб він міг командувати боєм. За цей подвиг Олександра Засядька нагородили алмазними знаками ордена Св. Анни 2-го ступеня. У 1810 році – за участь у взятті Разграду був нагороджений золотою шпагою з написом «За хоробрість». Тільки двоє людей у імперській армії були тоді удостоєні такої нагороди – Багратіон і Засядько, а після Бородінської битви у 1812 році третій – фельдмаршал М.І.Кутузов. Але Засядько отримав її в чині капітана.
Факт 4. Організував ракетне виробництво на вигоні за селом
Після війни Засядько залишає службу в чині полковника і їде в Лютеньку, щоб всебічно зайнятися ракетами. На батьківській землі за селом 35-річний полковник організовує ракетне виробництво і перший у світі випробувальний ракетний полігон. До цих робіт активно залучав лютенських технічних умільців, досвідчених виробників селітри і спеціалістів Шосткинського порохового заводу.
Факт 5. Селяни думали, що Засядько хоче спалити губернію.
Засядько майже рік витратив на дослідницькі наукові роботи. Перші ракети злетіли на початку літа 1815 року. У небо злітали вогняні змії, горіла трава і пісок – і заграви пожеж здіймалися до хмар.
У той час, коли його бойові побратими розважались у столиці на балах і гуляннях, наш земляк наполегливо працював у кузні, перевіряючи практично свої винаходи на полігоні за селом. Місцеві жителі навіть нарікали губернатору на винахідника, який нібито хоче підпалити губернію.
Засадько наполегливо шукав ефективну рецептуру пороху, визначав оптимальну товщину стінок гільзи, навчався точно запускати ракети в ціль. Конструював ракети запалювальні для спалення укріплень ворога та гранатні (фугасні) для знищення противника. Вони були різних калібрів. Перші зразки на полігоні під Лютенькою пролітали відстань до 2300 метрів. Порохові ракети високотехнологічні, вибагливі: їхня дальність і надійність в експлуатації залежать від якості, кількості компонентів пороху, його розміщення і «набивання» в камері згорання, яка в свою чергу вимагає особливих конструкторських рішень – жаростійкості, центрування і стабілізації.
Олександр Засядько не мав точних вимірювальних приладів і спирався виключно на свої технічні знання і математичні розрахунки, статистичний аналіз численних дослідних запусків ракет – вдалих і не дуже успішних.
Факт 6. Створив не лише ракети, а й пускові установки
Великою перевагою нової зброї винахідника стало створення пускових установок для запуску ракет. Це були не громіздкі лафети, а легкі «триноги-козли», які міг переносити вільно на своїх плечах один солдат. Згодом були сконструйовані пускові установки залпового вогню, які зі спеціальної триноги могли одночасно чи поодинці запускати шість ракет – прообраз майбутніх «Катюш» і «Градів». А ще винахіднику вдалося налагодити безпечне виготовлення зброї і винайти пристрій для точного наведення її. Окрім запалювальних і гранатних, винахідник сконструював ще й сигнальні ракети, які під час запуску вночі допомагали розглядати місцевість на відстані до 40 верст. Перші зразки бойових ракет були здатні досить точно влучати у мішені, що знаходилися на відстані до чотирьох кілометрів. Пізніше винайшов і пристрій для наведення цієї зброї. Підсумки своїх трьохрічних експериментів (1815-1818рр.) в Лютеньці, вчений виклав у праці «Про справу ракет запалювальних і фугасних», яку написав 1817 року, ретельно вдосконалюючи на практиці свої ж винаходи. Вона стала першим посібником із виготовлення та бойового застосування ракетної зброї.
Факт 7. Ракети Засядька використовували у боях із турками 1828-1829 рр.
Так, біля українського міста Браїлов на Поділлі могутня зброя Засядька пройшла перше бойове хрещення. Окрім цього, його ракетні роти – прообраз майбутніх ракетних військ, долали опір фортець Варни, Сілістрії, Ахалциха, Шумли та інших рубежів. З боку моря ракетами Засядька турецькі гарнізони вражали Дунайська та Чорноморська флотилії, навіть, у горах Кавказу злітали ракети Засядька.
Факт 8. Очолював навчальний заклад.
25 листопада 1820 року Засядько очолює новостворене Вище Артилерійське училище, Петербурзький арсенал, піротехнічну лабораторію і Охтинський пороховий завод. В училищі О.Д.Засядько увів навчальний курс про ракети, створив ракетну базу. Але опікується він не лише тією сферою, яка йому найближче. Він будує нові корпуси училища на набережній Неви. Він прагне зацікавити вихованців дослідами, тож на зекономлені на будівництві гроші купує фізичні прилади і книги для бібліотеки.
Факт 9. Розрахунки Засядька взяли до уваги інші піонери космічного освоєння.
Розрахунки Засядька, розроблені ним принципи реактивної тяги, балістики, ракет допомогли Миколі Кибальчичу, Костянтину Ціолковському та Юрієві Кондратюку. А як відомо,
Кондратюк розробив "теорію зупинки" на небесному тілі із сильним гравітаційним полем. Свої ідеї винахідник занотував олівцем у зошиті. Пізніше їх редагував, доповнював, і в 1929 році опублікував у книзі "Завоювання міжпланетних просторів". У ній автор також описав оптимальну траєкторію польоту від Землі до Місяця, яка отримала назву "траса Кондратюка".
Книгу придбала бібліотека конгресу США. Через 40 років американці успішно використали розрахунки Миколи Кондратюка під час висадки астронавтів на Місяць.
Першоджерело: https://cutt.ly/Xc5jDso
